Історія

У нашому навчальному закладі є особливе місце, де плин часу ніби уповільнюється… Тут завжди – особлива тиша, яку порушують лише галасливі студенти-новачки або інші відвідувачі, що приходять сюди групами й поодинці… Тут перетинаються історія й сьогодення, спогади й сучасність, минуле й майбутнє… Це музей історії навчального закладу – одного з перших навчальних закладів рідного міста, одного з найстаріших залізничних закладів нашої держави… У світі існує чимало музеїв: Лувр і Ермітаж, Дрезденська галерея й Трет’яківська… Величні в своїй красі, вони століттями зберігають духовні скарби людства. Наш музей, звісно ж, не Лувр, але він є духовною скарбницею нашого закладу. Тут панує її величність Пам’ять… Пам’ять про тих, хто стояв біля самих витоків наприкінці далекого ХІХ століття; про тих, хто розбудовував заклад у часи суспільних потрясінь і революційних змін; про тих, кому довелося пройти складний шлях відбудови рідного закладу після Великої Вітчизняної війни; про тих, хто шукав відповіді на непрості виклики «часів перебудови»; про тих, хто розпочав і втілював реформи наприкінці ХХ – початку ХХІ століття, – про всіх, хто день за днем, рік за роком крокував освітянської нивою впродовж 120 років. Оновлений музей зустрів своїх перших відвідувачів у день святкування 120-річчя ПТ КІ СумДУ і 10-річчя КІ СумДУ – 8 жовтня 2010 року. Ініціатори його створення – директор КІ СумДУ В.В.Бібик та директор ПТ КІ СумДУ – Т.В.Гребеник. Автор тематико-експозиційного плану – Т.М.Радько, художник-оформлювач – О.І.Антонюк, фото – В.П.Гапоненка та М.М.Ганзі. Ремонтні роботи приміщення виконані працівниками навчального закладу (під керівництвом Коросташевця А.Ф. і Клименка В.М.) за участю студентів – учасників будівельних загонів.

Історія

Нова експозиція музею складається з кількох розділів, у кожному з яких висвітлюється певна грань нашої історії, певний крок на шляху постійного пошуку, розвитку, звершень, реформувань, перетворень і змін. І розділ «Біля витоків» розповідає про відкриття в Конотопі трирічного технічного залізничного училища 20 серпня 1890 року, висвітлює його діяльність у дореволюційний період. Із унікальних фото дивляться на нас крізь століття молоді, сповнені мрій, зосереджені й уважні перші випускники й викладачі нашої Alma-mater. ІІ Розділ «20-і – 40-і – роки становлення й розвитку» висвітлює реорганізацію навчального закладу, численні зміни, що відбувались у навчально-виховному процесі, діяльність гуртків технічної творчості, участь викладачів і учнів, із власноруч зробленими планерами, у ІІ і ІІІ Всесоюзних змаганнях з планеризму (Крим,1924р. і 1925р.), роботу літературного й драматичного гуртків, святкування першої ювілейної дати (50-річчя) – 20 вересня 1940 року.

Історія

У ІІІ розділі « Крізь полум’я Великої Вітчизняної» зібрані унікальні матеріали, що розповідають про перебування технікуму в евакуації з 28 серпня 1941р. по жовтень 1943р. у м. Сизрані Куйбишевської області під час окупації рідного міста гітлерівськими загарбниками, про величезну самовіддану працю учнів і викладачів з ліквідації наслідків перебування окупантів у нашому місті, про відбудову навчального корпусу й повернення до мирного житті. Тут представлена інформація про випускників – Героїв Радянського Союзу, спогади викладачів – безпосередніх учасників Великої Вітчизняної війни, котрі, повернувшися до мирної праці, ще довгі роки працювали у технікумі.

Історія

Увагу кожного відвідувача музею привертає так званий «директорський куточок» експозиції, він присвячений керівникам навчального закладу. І в першу чергу, Миколі Прокоповичу Срочку (очолював технікум з 1947 р. по 1979р.) – надзвичайній людині, яка в пам’яті багатьох випускників і викладачів назавжди залишилася взірцем чуйності, порядності, принциповості, високого професіоналізму, титанічної працездатності, відданості улюбленій справі. Унікальні експонати з директорського кабінету: меблі, що виготовлялися в майстернях технікуму, первинний електронний годинник (1960 року випуску), барометр ( 1946 року випуску), Прапор Конотопського технікуму залізничного транспорту, книги наказів далеких 40-х, хімічний олівець, чорнильниця, перо та інші речі – нікого з відвідувачів не залишають байдужими. До речі, як і випускні альбоми різних років – мовчазні свідки багатьох подій. Біля них завжди зупиняються випускники й сьогоднішні викладачі-вихованці нашого закладу, з особливим хвилюванням гортають сторінки альбомів, шукають знайомі й рідні обличчя… і «молодіють» на 20, 25, 30, 35, 40 років…

Історія

Потужний розвиток у закладі технічної творчості в 50-і -80-і роки, успіхи на ВДНГ СРСР та УРСР, експонування наших моделей у США і Чилі, участь технікумівців у будівництві залізничної колії Абакан-Тайшет у 1965 році і внесок випускників технікуму різних років у будівництво століття – БАМу, відкриття нових спеціальностей у 1966-1967 роках, зміцнення матеріальної бази і відкриття нових корпусів і будівель Конотопського будівельного технікуму транспортного будівництва у 70-х роках – усі ці події представлені в оновленій музейній експозиції. Окрема сторінка розповідає про відкриття в нашому місті у грудні 1981 року електромеханічного технікуму та про його діяльність до 1997 року, коли на базі двох технікумів (будівельного і електромеханічного) було створено політехнічний технікум. Бурхливе, сповнене подій сьогодення КІ СумДУ (створений на базі політехнічного технікуму в 2001 році) і ПТ КІ СумДУ висвітлено в розділі «Традиціям вірні». Обидва навчальні заклади мають міцний фундамент, закладений ще в далекому 1890 році, спільну 120-річну історію, «загартовану» випробуваннями війн, революцій, перебудов; спільні досягнення й здобутки; багаторічний досвід підготовки високваліфікованих кадрів, здатних ефективно працювати в умовах часу. І сьогодні обидва навчальних заклади намагаються в усьому тримати «пальму першості», залишатися вірними славним традиціям своїх попередників. Слово – відвідувачам музею.

Історія

Прокопець Віктор Андрійович – випускник 1959р., директор КСТТС (1979 – 1988 р.), Бандоля Іван Миколайович – випускник 1959р., Заслужений будівельник РФ, Почесний залізничник: « Искренне благодарим за огромный и кропотливый труд, за сохраненную память и бережное отношение к нашей истории. Так держать! Новых побед и творческих успехов!» Дагаєв Віталій Олександрович – випускник технікуму 1948р. : «Прекрасный музей! Спасибо коллективу за бесценное отношение к прошлому и за труд, за желание передать память молодому поколению. Успехов вам, терпения, упорства и долгих лет!» Черняхова Світлана Герасимівна – ветеран праці технікуму: «Дуже сподіваюсь, що музей історії закладу буде жити й поповнюватися новими сторінками, які розповідатимуть про нові перемоги й здобутки навчального закладу.» Випускники 1975р. Швидченко Г.І., Лецик В.М., Кохановський В.С.: «Выражаем огромную благодарность нынешнему руководству техникума и института за сохраненную память о своих выпускниках и педагогах.» Випускники 1968р., 1969р., 1974р.: «Большое спасибо за память о нашей юности…Зашли в музей и…помолодели на 36, 38, 40 лет!»

Історія

Чумак Нателла Юріївна, Терещенко Володимир Миколайович, Салюк Микола Михайлович, Ганзя Микола Миколайович – працівники Конотопського краєзнавчого музею ім. О.М.Лазаревського: «Висловлюю щире захоплення від музейної експозиції історії навчального закладу. Відчувається, що проведена величезна дослідницька робота, в усьому – витончений смак, любов і гордість за свій заклад. Успіхів і нових відкриттів.» Кругликова (Бойко) Галина Константиновна – дочка Бойка К.В. – випускника і викладача технікуму з понад 40-річним стажем, одного з авторів «Нарисів з історії технікум»: «Считаю техникум вторым домом, всю жизнь ему посвятил мой отец, тут учились двое моих сыновей… Выражаю искреннюю благодарность Виталию Владимировичу Бибику, Татьяне Викторовне Гребеник, Татьяне Николаевне Радько за огромный труд, за сохраненную историю, за память, которая жива…» Гості ювілею – учителі Конотопської гімназії: «Висловлюємо щиру подяку людям, які своїм небайдужим серцем, розумними й щирими душами та умілими руками створили диво-музей! Віримо, що кожен, хто завітає сюди, відчує дотик славетної історії навчального закладу, переповниться гордістю за навчальний заклад і його вихованців.» Борошнєв Володимир Олексійович – випускник 1977р., художник, історик, краєзнавець: «Спасибо администрации учебного заведения за бережное отношение к прошлому. Был приятно удивлен и впечатлен, посетив музей и ознайомившись с новой экспозицией. Не останавливаться на достигнутом! Успехов и творческого подхода к изучению истории родного учебного заведения.»

Історія

Євтушенко Олександр Валерійович – завідувач музею археології Батуринського національного заповідника, керівник пошукового загону «Останній рубіж», історик і краєзнавець : «Величезна праця! Плідна й кропітка, конче необхідна праця!…Експозиція «живе й дихає», тому що зроблена з душею…А все, що робиться від серця і душі – живе довгі-довгі роки! Велике спасибі за благородну працю, за те, що вкладаєте душу в нашу спільну справу – дослідження історії рідного краю.» Горох В. – випускник 1988р.: «Музей замечательный. Все сделано с любовью и душой. Приятно было вернуться в замечательные студенческие годы, добрым словом вспомнить своих педагогов. Низкий поклон людям, сохранившим нашу историю и традиции» Студенти 611 групи: «Вдячні за змістовну, пізнавальну, цікаву екскурсію музеєм. Ми відчули гордість за наш навчальній заклад, за попередників і бажання бути вірними нашим славним традиціям.» Студенти 331 групи: «Після відвідування музею у студентів нашої групи залишилися чудові враження. Дуже цікаво! Захоплює й вражає! Велика подяка людям, які творили історію, зберігали її й донесли до нас». Якщо у вас виникло бажання дізнатися більше, ви готові долучитися до збору спогадів викладачів і випускників, до вивчення архівних документів і проведення екскурсій, завітайте до оновленого музею історії технікуму. Озирніться навколо, придивіться уважно, відчуйте незвичайну ауру цього приміщення й долучайтеся до захоплюючої справи! Висловлюйте свої враження, зауваження, пропозиції, діліться спогадами й фотографіями! Переконані, що ваші відгуки стануть поштовхом для подальшої плідної роботи. Адже, щоб повністю відтворити літопис навчального закладу, повернути всі імена, згадати всі події треба ще багато-багато працювати. Тож запрошуємо до співпраці!

Поділитися